Погас останній вже сонця промінь,
Сумним акордом прощався день,
Приходить знову вечірній спомин
На нашу розмову в сяйві ліхтарень.
І тільки в мріях ти знов прилинеш,
Мов гомін щастя з минулих днів,
А на прощання знов усміх кинеш,
Що полонив бідне серце мені.
Усміх твій таємничий так звабливо манить,
І мене наче кличе в найщасливішу мить.
Усміх твій таємничий серце вразив тоді,
А любов відлетіла, бо в розлуці згоріла
твоя клятва мені.
Ще досі сниться у снах звабливих,
Манить блакиттю з-під довгих вій,
Хоч вже не прийдуть ті дні щасливі,
Ночей безсонних і чарівних мрій.
Запізно нині з очей полуду
Життя стряхнуло, мов цвіт рясний,
І тільки в серці знов усміх збудить
В самотні дні спогад цей чарівний.
Усміх твій таємничий так звабливо манить,
І мене наче кличе в найщасливішу мить.
Усміх твій таємничий серце вразив тоді,
А любов відлетіла,
бо в розлуці згоріла
твоя клятва мені..
Перевод
Уже погас последний солнца луч,
Грустным аккордом прощался день.
И снова приходит вечернее воспоминание
О нашем разговоре в свете фонарей.
И только в мечтах ты снова прильнёшь,
Как отголосок счастья из прошлых дней,
Как отголосок счастья из прошлых дней,
А на прощание снова бросишь улыбку,
Что пленила моё бедное сердце.
Улыбка твоя таинственная обольстительно манит,
Как будто зовёт меня в счастливейший миг.
Улыбка твоя таинственная тогда поразила сердце,
А любовь улетела, потому что в разлуке сгорела
Твоя клятва мне.
До сих пор снится в снах обольстительных,
Манит синевой из-под длинных ресниц,
хотя не придут уж те дни счастливые
Ночей бессонных, волшебных грёз.
Позно мне с глаз пелену
Жизнь стряхнула, как цвет густой,
И только в сердце родит улыбку
в одинокие дни эти чудесные воспоминания.
Улыбка твоя таинственная обольстительно манит,
Как будто зовёт меня в счастливейший миг.
Улыбка твоя таинственная тогда поразила сердце,
А любовь улетела, потому что в разлуке сгорела
Твоя клятва мне.