?

Log in

No account? Create an account
holonist [userpic]

Фонтанщики 17 Украина

April 2nd, 2011 (01:26 am)

Далеко лежат чужие страны.
В памяти осядут навсегда
Белые слепящие барханы
И солоноватая вода.
Яростное солнце обжигает
Раскалённый и безлюдный край.
Ветер знойный вихри поднимает,
А ночами плачет: "Приезжай!"
Приезжай! Поля ковром раскинет
С детства дорогая нам земля.
Встретит золотая Украина
Ласковой улыбкою тебя.
Здесь друзья, которые вовеки
Не забудут и не предадут,
Запах трав и медленные реки -
Всё, что люди родиной зовут.
Прадеды здесь шли на смерть и славу
Диким полем. Иль не слышишь ты? -
Кличет див, и плачет Ярославна,
И лисицы брешут на щиты...

Приезжай! И весело приветы
Птицы пропоют над головой,
Тополя к тебе протянут ветки,
Задрожат серебряной листвой.
Приезжай! И, от восторга пьяный,
Будешь пить берёз душистый сок.
Ты придёшь на синюю поляну,
Расцелуешь каждый лепесток.
И, тебя в обьятья принимая,
Полной грудью выдохнет земля.
Ты - её, от края и до края,
Так же, как она - навек - твоя.
Теж саме, мовою.
Розляглись чужі краї незнані.
В пам"яті залишаться завжди
Міражі, сліпучії бархани
Та солоноватий смак води.
Там шалене сонце пригибає
Саксаулу чахллиї кусти,
Вітер знойний куряву здіймає,
А вночи вмовляє: "Приїзди!".
Приїзди! Колише вітер ниви,
Верболоза в дзеркалі пливе...
Стріне золотая Україна
Лагідною посмішкой тебе.
Друзі, що з тобою грались дітьми
I дівча, що з серця не позбуть,
Пахощі трави, річки блакитні -
Те, що батьківщиной люди звуть.
Прадіди тут йшли на смерть та славу
Диким полем. Чи не чуєш ти? -
Кличе див, ридає Ярославна,
I лисиці брешуть на щіти.
Приїзди! Співаючи привіти,
Над тобою пташки пролетять,
I тополі, простягнувши гілки,
Срібною листвою затремтять.
Приїзди! Вітрець дмухне духмяний.
Будеш пить чарівний сік беріз,
Вийдеш на блакитную поляну
I почуєш, як співає ліс.
I веселка барвами заграє,
Повними грудьми зітхне земля.
Ти - її, од краю і до краю,
Також, як вона - навік - твоя.