Засвіт встали козаченьки

Засвіт встали козаченьки                           Ой, рад би я, матусенько,
В похід з полуночі;                                      Скоріше вернуться, -
Виплакала Марусенька                              Та вже щось мій вороненький
Свої карі очі.                                                В воротах спіткнувся.

Не плач, не плач, Марусенько,                  Ой, Бог знає, коли вернуся,
Не плач не журися,                                     В якую годину;
А за свого миленького                                Прийми ж мою Марусенку
Богу помолися.                                            За свою дитину!

Стоїть місяць над горою,                            Прийми її, матусенько,
Та сонця немає;                                           Всі ми в Божій волі.
Мати сина в дороженьку                             Бо хто знає, чи жив вернуся,
Слізно проводжає.                                       Чи ляжу на полі?

Прощай милий мій синочку!                       Ой рада б я Марусеньку
Та не забавляйся!                                       За рідну прийняти,
За чотири неділеньки                                  Та чи буде ж вона мене,
Додому вертайся!                                        Сину, шанувати?

                                          Ой, не плачте, не журіться.
                                          В тугу не вдавайтесь.
                                          Заграв кінь мій вороненький,
                                          Назад сподівайтесь.